Соціально-економічний паспорт територіальної громади Калинівської міської ради

Станом на 01.01.2011 року

1. Історико - географічна довідка

Калинівка – місто районного підпорядкування, розташоване на рівнині Подільського плато вздовж берегів притоки Південного Бугу річки Жердь. Місто розташоване на півдні Калинівського району Вінницької області, яка у фізико-географічному відношенні належить до лісостепової зони. Площа міста – 364,3400 га.

З 1938 р . Калинівка віднесена до категорії селищ міського типу. З 1969 р. населені пункти Варшиця, Вільхова і Шевченівка об’єднані з Калинівкою і стали її околицями. В 1979 р. Калинівці Президією Верховної Ради України надано статус міста районного підпорядкування.

Герб та прапор є офіційними символами міста, атрибутами органів місцевого самоврядування, які наслідують історичну традицію побутування земельної символіки.

За даними останнього перепису населення станом на 01.01.2011 року на території Калинівської міської ради проживає 20078 чоловік.

З історії міста Калинівки

Часом заснування Калинівки дослідники-краєзнавці вважають 17 ст. (відомо, що у 1635-1645 роках князь Станіслав Варшицький заснував Варшицю (тепер мікрорайон міста Калинівки)). Перша письмова згадка про це поселення датується 1744 р. В Калинівці тоді налічувалось 44 двори, в яких проживало 143 душі чоловічого та жіночого населення. Стосовно назви Калинівки існує дві версії. Одна з них говорить про те, що у давнину околиці та обійстя були рясно заквітчані кущами калини, інша пов’язує з ім’ям польського магната Калиновського.

У 18 ст. закріпачена Калинівка була невеликим селом і належала графові Холоневському. У 1836 році шляхтич, адвокат графа Холоневського Ігнатій Собещанський придбав Калинівку у свою власність.

Безземелля і поміщицький гніт були причинами виступів жителів Калинівки та навколишніх сіл проти поневолювачів. Антикріпосницька боротьба проти гнобителів на Поділі очолювана Устимом Кармалюком точилась і на території нинішнього Калинівського району. Сам Устим Кармалюк бував у Калинівці, місцеве населення переховувало його від переслідувачів.

В 60-х роках 19 століття Калинівський маєток купив німецький підприємець Людвіг Вальков.

В 1871 році завершилось будівництво залізниці Київ – Одеса, яка пролягла через Калинівку. За короткий час Калинівка розбудувалась і була віднесена до розряду містечок. У кінці 70-років 19 століття тут з’являється ряд підприємств, у тому числі цукровий і винокурний заводи.

Зростала торгівля. Чотири рази в рік тут відбувались ярмарки. Культура в пореформеній Калинівці була дуже низькою. Майже всі її мешканці були неписьменними. Лише в 1885 році тут при церковному приході було відкрито першу церковно-приходську школу, а у 1902 році відкрилось міністерське 2-х класове училище, що містилось біля будинку волосної управи.

1903 р. в містечку відбувся страйк робітників. У 1906 році в Калинівській волості виникли заворушення, а в Калинівці городяни спалили поміщицький маєток.

В січні 1918 р. в Калинівці було проголошено радянську владу.

На початку березня 1918 р. Калинівку захопили австро-німецькі окупанти.                       16 березня щорсівці визволили Калинівку. Почало налагоджуватись мирне життя. Та на перешкоді йому ще не раз ставали вороги різних мастей. Лише в червні 1920 року частини 14-ої армії остаточно визволили Калинівку від білополяків.

1923 року був утворений Калинівський район, адміністративним центром якого стала Калинівка.

Однією з найжахливіших подій в історії Калинівського району була колективізація з її спустошливими наслідками. Лозунг «ліквідація куркульства як класу» означав, що тих, хто чинив найзапекліший опір розстрілювали, масово вивозили в табори примусової праці на північ. Господарів або ж виселяли за межі району, або виселяли з села в спеціальні поселення по 10-12 садиб, що знаходились на території району, або ж виселяли у північні райони СРСР. За роки колективізації в Калинівському районі було знищено найактивнішу, найпідприємливішу, економічно-міцну частину селянства, господарів, що хотіли і вміли працювати. Утисків та репресій в цей час зазнала і прогресивна інтелігенція, служителі культу. Голодомор 1932-1933 років вихором пронісся Калинівщиною. Смертність у 1933 році набула значних розмірів.

В результаті колективізації в Калинівці до кінця 1930 р. утворилось 2 колгоспи, було реконструйовано спиртзавод, відкрито 2 середні школи, кінотеатр, Будинок культури, поліклініку, розширилась бібліотека. Але дальшому розвитку перешкоджала Велика Вітчизняна війна.

22 липня 1941 року Калинівку окупували німецько-фашистські війська. В центрі селища гітлерівці влаштували гетто, на околиці – табір для військовополонених. Сотні євреїв було розстріляно в травні 1942 року. Та знаходились люди, що незважаючи на ризик і загрозу смерті переховували євреїв, рятували їх від фашистів. Однією з таких була калинівчанка Параска Вікторівна Володіна (Ворона). У 1998 році її було нагороджено медаллю «Праведник народів світу» за врятування євреїв під час окупації. За роки окупації було відправлено до Німеччини 430 чоловік. На шляху між Вінницею і Калинівкою споруджувалась штаб-квартира Гітлера «Вервольф», а на північ від Калинівки – штаб Гернінга. Військовополонених використовували на будівництві аеродрому, а з осені 1941 р. – возили на будівництво «Вервольфу». На боротьбу з ворогами піднімались безстрашні підпільники, народні месники. Підпільну групу в Калинівці очолив комуніст Микола Архипович, який перед війною працював тут секретарем райкому комсомолу. До березня 1944 року (визволення Калинівки) тут діяло партизанське з’єднання ім. Леніна, куди входило більш як 1300 чоловік, 9 наших земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Не оминув Калинівщину і голод 1946-1947 років. Знову в селах з’явились збирачі хліба. Уповноважені мінзагу мали право без суду забирати в рахунок натуральних податків і корову, і теля, і домашні речі.

За час відбудови у післявоєнний період активно розвивалась інфраструктура міста. Сформувались в основному промислові підприємства міста, заклади торгівлі, побуту, культури і освіти. Активно розвивався агропромисловий комплекс. За досягнуті успіхи нашим землякам Димінському І.Й. – голові колгоспу «Більшовик» (м. Калинівка) та Рублю П.І.– агроному райсільгоспуправління присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.

З давніх давен населення, що проживало на території нинішнього Калинівського району славилось працелюбством. До найдавніших промислів нашого краю відносились рибальство, мисливство, бджільництво, обробка вовни та волокна, деревообробні промисли та ремесла, гончарство, обробка шкіри, інші.

Славилась наша земля вишивальницями. Дівчата змагались між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. Поганою нареченою вважалась та дівчина, що не освоїла цю майстерність змалку. Для нашого краю характерний у вишивці рослинний орнамент; кольори - чорний та червоний. Інколи вишивальниці користувались і жовтим кольором. І нині вишивають дівчата і жінки           м. Калинівки. Схожі на музеї художньої вишивки оселі Явної Н.О., Услової Н.О., Захарченко-Фрусевич Г.А., Шафрановської А.В. Вмілими вишивальницями є також Чорна О.В. та Рябцева О.С. Нині проживають і творять майстер пензля Тимофєєв В.М. та плеяда молодих художників: Цешківський А.М., Новченкова О.А., Зубко В.М.

Природа навколо чудова, вражають краєвиди. Неподалік від Калинівки знаходиться Чорний ліс, де за давніх часів ховалися від нападників місцеві жителі. В цьому лісі можна було (за недавніми описами – пару десятиліть тому) зустріти куницю, ласок, білок, козу і навіть лося. При в’їзді в Калинівку видніється скляна церква.

Історія її виникнення така. В липні 1923 року стояв хрест, проходячи біля нього червоноармієць з гвинтівки вистрелив в хрест. Сталося диво – з хреста потекла кров. Подивитися і поклонитися Калинівському диву приходили десятки тисяч людей, багато з них одержали зцілення і стали здоровими. В пам'ять цих подій в 1992 році на місці зруйнованого комуністичною владою хреста, було встановлено новий. В 1997 році була збудована вівтарна частина церкви, а в 2000 році було добудовано скляну галерею і розмальовано вівтар.

2. Склад територіальної громади

3. Склад депутатського корпусу Калинівської міської ради

4. Виконавчий апарат міської ради

5. Бюджет міської ради

6. Соціальна сфера

7. Медицина

8. Культові об’єкти

9. Благоустрій міської ради та прилеглих до неї населених пунктів

10. Комунальна сфера

11. Будівництво

12. Торгівля і побутове обслуговування

13. Структура земельного фонду

14. Соціально-економічна характеристика:

 Економіка базується на промисловому та сільськогосподарському виробництві, переробці сільгоспсировини.

Список промислових підприємств, установ та організацій м.Калинівка

станом на 01. 01. 2011р.

Міський голова                                                                         Анатолій Шамалюк